Терміни з навчальної дисципліни "Оздоровча фізична культура"

Оздоровча фізична культура

Здоров'я людини - це не просто відсутність хвороб. Це знач­но ширше поняття.

Здоров'я - це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності і соціальної ак­тивності людини.

Здоров’я  - це повністю добрий фізичний, духовний та соціальний стан, а не тільки відсутність дефектів і фізичних хвороб.

Здоров’я – стан зовнішньої та внутрішньої рівноваги з самим собою та навколишнім середовищем на духовному, психічному та фізичному рівнях.

Духовний аспект - цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонічність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючим.

Психологічний аспект - збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект  - оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини.

Здоров'я – це не тільки стан функцій, але й оточуюче людину середовища, фактори, які на нього діють.

Здоров'я – динамічний стан людини, яке визначається резервами механізмів самоорганізації його системи, характеризується енергетичним, пластичним і інформаційним забезпеченням процесів самоорганізації, а також слугує основою прояву біологічних і соціальних функцій.

Валеологія - вивченням фор­мування, збереження і зміцнення здоров'я займається науково-навчальна дисципліна - (від грецького Vалео — здо­ров'я, Іогос - вивчати).

Третій стан – стан між здоров'ям і хворобою.

Хвороба - порушення життєдіяльності організму під впливом шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища .

Хвороба - це порушення нормальної життєдіяльності організ­му, в результаті чого знижуються його пристосувальні можливості.

Гіподинамія – зниження рухової активності.

Здоровий спосіб життя – діяльність, спрямована на формування, збереження і зміцнення здоров'я людей.

Загартовування – система процедур і вправ, спрямованих на підвищення опору організму шкідливим впливам.

Санітарна культура – рівень інформованості у питаннях санітарії й особистої гігієни. Вона є складовою загальної культури.

Валеологічна культура – обізнаність, стереотип поведінки, вироблений на основі потреб, які сприяють здоровому способу життя.

Культура здоров’я – важливий компонент загальної культури особистості, який характеризується матеріальними та духовними цінностями по формуванню, збагаченню зберіганню та укріпленню здоров’я.

Фізична культура – сукупність матеріальних та духовних цінностей в області ФВ в залежності від цілей, задач та соціально-економічного  розвитку країни.

Фізичний розвиток – природній процес зміни морфофункціональних особливостей протягом життя.

Фізична реабілітація – система заходів, яка націлена на відновлення втрачених по різним причинам функцій  організму та здоров’я.

Фізична рекреація – забезпечення активного відпочинку шляхом використання засобів фізичного виховання.

Соматоскопія (зовнішній огляд) дає описові ознаки фізичного розвитку й передбачає обстеження постави, скелета, мускулату­ри, жировідкладення, шкіряних покривів і слизових оболонок, форми грудної клітки, спини, живота, ніг, стопи, типів будови тіла.

Антропометричні показники (довжина і маса тіла, окружність шиї, плеча (напруженого, розслабленого), грудної клітки, живота, стег­на і гомілки, ЖЄЛ, м'язової сили кисті і станової сили, діаметри (пле­човий, грудний), ширина таза, товщина жирової складки.

Проба Штанге-Генче полягає у з'ясуванні тривалості затримки ди­хання в секундах.

Індекс — величина співвідношення двох або кількох антропомет­ричних ознак.

Проба Руф 'є. У досліджуваного, який лежить на спині протягом 5 хв, визначають частоту серцевих скорочень (ЧСС) за 15 с (Р,), потім протягом 45 с досліджуваний виконує 30 присідань.

Тест — це завдання стандартної форми, за яким проводять випробу­вання для визначення розумового розвитку, здібностей, вольових якос­тей та інших психофізіологічних характеристик людини.

Тест Е.Бондаревського полягає в утриманні положення: стійка на одній нозі, а друга — зігнута, її п'ятка торкається колінного суглоба опорної ноги, руки на поясі, голова прямо із заплющени­ми й розплющеними очима.

Терміни з навчальної дисципліни "Спортивні споруди"

Спортивні споруди

Основне спорудження — це головна частина спортивного спорудження, призначена для проведення спортивно-тренувальної роботи, оздоровчих заходів і змагань.

Відкриті - розташовані на відкритому повітрі.

 Криті - розміщені в будинку.

Комплексні спорудження — це кілька окремих споруджень по видах спорту, об'єднаних спільністю території чи розміщених в одному будинку.

Допоміжні приміщення і спорудження призначені для обслуговування що займаються і забезпечення експлуатації основного спортивного спорудження.

Приміщення для суддів включають кімнати для суддівських бригад, для збереження приладів, апаратури і пристроїв, що забезпечують суддівство змагань, місця розташування суддів на спортивному спорудженні безпосередньо під час суддівства.

Типовий проект - затверджений у встановленому порядку і призначений для багаторазового використання.

Експериментальне проектування проводять з метою визначення найбільш раціонального типу спортивного спорудження.

Індивідуальний проект створюють для будівництва одного спортивного спорудження.

Спортивне ядро — це спорудження, що має у своєму складі поле (площадку) для спортивних ігор, облямоване круговою легкоатлетичною біговою доріжкою, і місця для метання і стрибків, розташовувані усередині бігової  доріжки чи за її межами.

Спортивна арена — це спортивне ядро з трибунами для глядачів. Арена завжди є основним спорудженням.

Стадіон — це спортивний комплекс із декількох  полів чи площадок для занять одним чи декількома видами спорту, з місцями для глядачів.

Стрільбище — це спорудження з декількома стрілецькими тирами для різних видів стрілянини.

Комплексна спортивна площадка — це спорудження з декількома  полями чи площадками, іноді об'єднаними в єдине спортивне ядро, призначене для проведення учбово-тренувальної роботи з одному чи декільком видам спорту.

Спортивний зал - будинок, обладнаний належним чином і призначений для учбово-спортивної роботи і змагань по одному чи декільком видам спорту.

Спеціалізовані спортивні зали призначаються для конкретного виду рухової діяльності.

Універсальні спортивні зали призначені для одночасних чи поперемінних занять декількома видами спорту.

Ковзанка - ділянка з природною крижаною поверхнею довільної форми і розмірів на існуючих чи водоймах на суші.

Ковзанярська доріжка - ділянка крижаної поверхні, що має дві прямі ділянки рівної довжини, з'єднаних поворотами визначеного радіуса.

Площадка для хокею із шайбою - ділянка крижаної поверхні прямокутної форми з закругленими кутами й огородженням спеціальної конструкції по периметрі, спеціальним устаткуванням, крижана поверхня якого створюється природним чи штучної шляхом. 

Терміни з навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності"

Загальнорозвиваючі вправи використовуються з метою загального гармонійного фізичного розвитку особи, вдосконалення її рухових і функціональних можливостей, підвищення працездатності, розвитку основних фізичних якостей.

Спеціальні вправи застосовуються переважно для розвитку фізичних якостей, потрібних у обраному виді спорту, а також з метою засвоєння технічних і тактичних прийомів.

Фізичний розвиток — процес морфологічного і функціонального розвитку організму людини, її фізичних якостей і здібностей, обумовлений внутрішніми фактами і умовами життя.

Фізичні якості — якості, що характеризують фізичний розвиток людини, її здатність до рухової діяльності.

Спорт -— багатогранне суспільне явище, складовий елемент культури суспільства, один із засобів і методів всебічного розвитку людини, зміцнення його здоров'я і підготовки до трудової і творчої діяльності, що складається з фізичних вправ і деяких інших видів діяльності, що мають характер змагань.

Самодіяльний масовий спорт - є складовою частиною фізичної культури і включає змагальну діяльність та підготовку до неї з врахуванням віку, стану здоров'я та рівня фізичного розвитку особи.

Спорту вищих досягнень - спортивна діяльність, пов'язана з певним видом спорту, яка має на меті шляхом поглибленої спеціалізації навчально-тренувального процесу досягти максимальних спортивних результатів.

Професійний спорт - є комерціалізованою різновидністю спорту, яка основним своїм завданням ставить отримання матеріальної вигоди від демонстрації високих спортивних досягнень.

Спортивне тренування — планований процес, який складається з навчання та вдосконалення спортивної техніки і тактики, розвитку фізичних, психічних і морально-вольових якостей.

Тренованість — стан організму, що характеризується певними мор­фологічними і функціональними змінами, що сталися в результаті тренувальної діяльності.

Спортивна форма — стан найвищого рівня тренованості спортсмена і його готовності досягти максимального для себе рівня спортивного результату.

Втома — стан організму, що виникає внаслідок функціональної активності і проявляється в тимчасовому зниженні працездатності.

Перенапруга — нестійкі, переважно разові, порушення в організмі, викликані невідповідністю між фізичним навантаженням і рівнем підготовки організму.

Перевтома — природне короткочасне зниження працездатності, викликане значними тренувальними або змагальними навантаженнями.

Перетренованість — стійке погіршення спортивної працездатності, нервово-психічного і фізичного стану спортсмена в результаті суттєвих недоліків в режимі і методиці тренувань.

Фізична реабілітація — система фізичних вправ, спрямована на від­новлення втрачених функцій організму чи окремих органів та на відновлення фізичних якостей.

Рекреація — відновлення і зміцнення здоров'я з використаннямфізичних вправ та оздоровчих сил природи (цілющі води, гірське повітря, сонячне проміння тощо).

Професія — це своєрідна сукупність умінь, навичок, видів діяльності, особистих захоплень та зацікавлень людини, що служить джерелом заробітку, сприяє виявленню творчих здіб­ностей і реалізації власних та суспільних устремлінь.

Спеціальність — це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина дося­гла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстер­ності й набула необхідного досвіду.

Спеціалізація — це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок.

Урок — є основною формою реалізації завдань фізичного виховання школярів.

Болонський процес є головним інтеграційним явищем у Єв­ропейській освіті. Він сформувався, зокрема, як реакція освітніх закладів та органів державного управління освітою країн Євро­пи на зниження рівня конкурентоспроможності випускників європейських ВНЗ у порівнянні з випускниками вузів США.

КМСОНП (кредитно-модульна система організації навчального процесу) сприяє індивідуалізації процесу навчання, мобі­льності студентів і викладачів, уможливлює їх навчання (пра­цю) в різних ВНЗ Європи.

Модуль - система навчальних елементів, що поєднана відповідністю певному навчальному об'єкту.

Метод — це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирі­шенню конкретної задачі.

Теорія — система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку).

Природний педагогічний експеримент характеризується непо­мітними для досліджуваних змінами звичайних умов навчання і виховання.

Модельний експеримент характеризується значними зміна­ми типових умов фізичного виховання, які дають можливість ізолювати явища, що вивчаються, від сторонніх впливів.

Прямий експеримент є найпростішим різновидом педагогіч­ного експерименту, коли в експериментальних і контрольних групах після проведених серій занять визначають результатив­ність чинників, які вивчались.

Перехресний експеримент має більш складну побудову, яку схематично можна виразити таким чином:

Етап	Група А	Група Б
Перший експеримент	1 експериментальний чинник	2 експериментальний чинник
Другий експеримент	2 експериментальний чинник	1 експериментальний чинник

Хронометрування і хронографування застосовують для визна­чення часу, використаного на виконання яких-небудь дій і його графічне зображення, яке реєструється за допомогою різних приладів (секундомірів, хроноскопів, хронографів) і відобра­жається у спеціальних протоколах хронометрування.

Стенографування і магнітофонний запис застосовується для до­кументальної фіксації повного або часткового словесного змісту заняття.

Контрольні випробовування (контрольні вправи) допомагають виявити рівень розвитку окремих рухових якостей, а також їх зміни під впливом навчально-виховного процесу.

Реєстрація техніки виконання фізичних вправ дає можливість аналізувати і оцінювати виконання фізичних вправ за допомо­гою спеціальних приладів і пристроїв.

Координатографія застосовується для вивчення техніки виконання вправ на основі механічного запису траєкторії польоту.

Динамометрія і динамографія використовуються для вимірю­вання і фіксування зусиль при виконанні фізичних вправ за допомогою динамометрів і динамографів.

Тензографія і пневмографія дають можливість реєструвати тиск тіла (або його частин) на опорну поверхню в процесі вправи.

Спідографія дає можливість отримати і зареєструвати величи­ну швидкості переміщення піддослідного (інколи приладу) і хара­ктер її зміни за допомогою спеціального приладу — спідографу.

Дистанціметрія використовується для вимірювання довжини дистанції, яку долають при виконанні фізичних вправ, перева­жно циклічних.

Тредбан (спеціальна стрічка, що рухається й імітує бігову доріжку) — призначений для створення сприятливих умов ви­вчення реакції організму на біг з різною швидкістю, а також для вивчення деяких компонентів руху бігуна.

Темпометрія — підрахунок і запис частоти, кількості рухів за одиницю часу (використовується спеціальний прилад — тепінг-тест апарат).

Телеметричні дослідження техніки рухів дають можливість ре­єструвати показники розвитку фізичних якостей або техніки рухів.

Кімоциклографія дає можливість виконувати зйомки рухів точок на плівку, яка безперервно рухається.

Кінематографічний метод — при допомозі кінозйомок можна отримати низку кінограм, які змінюються через одинакові про­міжки часу.

Кіноциклографія — при допомозі проектора з кіноплівки на папір переносяться послідовні положення точок тіла.

Фотографування дає можливість отримати фотографії оди­ничної пози в нерухомому положенні в момент руху, а також траєкторії точки тіла, що світиться за час руху.

Хронофотографування дає можливість виконати ряд фотогра­фій руху через одинакові проміжки часу на нерухому пластин­ку або плівку.

Циклографія характеризується тим, що з її допомогою отри­мують ряд фотографій точок тіла, що світяться, з великою час­тотою на нерухому пластинку або плівку.

Анкетування це, по суті, бесіда у письмовій формі для отри­мання відповідей від опитуваних на попередньо підготовлені запитання, які відображають завдання дослідження.

Тренер — одна з найважливіших фігур в спорті, без якого годі уявити собі сучасну спортивну діяльність.

Професійна майстерність тренера є синтезом його постійно зростаючих професійних знань та умінь, організаційних здіб­ностей і особистих якостей.

Загальнотеоретична підготовка - комплекс ди­сциплін, які формують світоглядний рівень фахівця, включаю­чи знання з історичних, філософсько-правових, соціальних, медико-біологічних, спортивно-педагогічних галузей.

Спеціальна теоретична підготовленість - знання з історії, теорії, методики, організації і педагогіки спорту, гли­бокі знання систем підготовки спортсменів і умов реалізації спортивного результату.

Організаційні здібності тренера на будь-якому рівні спортив­ної підготовки є абсолютно необхідним. Тренер є організато­ром процесу спортивної підготовки і саме через організацію процесу він

Ефективність праці тренера залежить від економічного, со­ціального, організаційного, наукового, ситуаційного та інших факторів.

Відбір — це форма залучення до занять спортом із врахуван­ням певних передумов: віку, наявності конкретних антропометрич­них даних, заданого рівня розвитку фізичних якостей і здібнос­тей, рис характеру, націленості на спортивне вдосконалення.

Підбір - персональна форма комплектації або доукомп­лектації спортивних команд, особливо з ігрових видів спорту.

Відсів є явищем природнім і закономір­ним.

Багаторічне планування здійснюється у вигляді чотирьохрічного (олімпійського) циклу.

Підготовка до змагань - найвідповідальніший етап у роботі тренера.

Пік спортивної форми проявляється в індивідуальній готов­ності окремого спортсмена до найвищого для себе спортивного результату.

Найвища майстерність тренера проявляється не тоді, коли ко­манда готова до одного матчу, а коли в ході серії матчів вона демонструє високу спортивну майстерність.

Регулювання психічного стану спортсмена є одним із найсклад­ніших моментів тренерської праці, значення якого зростає із на­ближенням до основних змагань (фіналів).

Виховання спортсмена в широкому розумінні цього слова, є по суті найголовнішою функцією тренера й здійснюється специфіч­ними засобами спорту.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми і обсяг проведення навчальних занять, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і під­сумкового контролю.

Робоча навчальна програма містить виклад конкретного змі­сту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчен­ня та обсяг, визначає форми і засоби підсумкового контролю.

Індивідуальний навчальний план студента складається на під­ставі робочого навчального плану і включає всі нормативні на­вчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисцип­лін.

Лекція є основною формою навчального заняття у ВНЗ й призначається для викладу та засвоєння теоретичного матеріа­лу.

Лабораторне заняття є формою навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача проводить експери­менти (досліди) з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває нави­чок роботи з лабораторним устаткуванням, вимірювальною апа­ратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень.

Практичне заняття є формою навчального заняття, при яко­му викладач організовує розгляд студентам окремих теоретич­них положень навчальної дисципліни та формує вміння і нави­чки їх практичного застосування шляхом виконання студентом відповідних індивідуальних завдань.

Семінарське заняття є формою навчального заняття в акаде­мічній групі, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів (реферати).

Консультація є навчальним заняттям під час якого студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання, пояс­нення певних теоретичних положень або аспектів їх практич­ного застосування.

Індивідуальні завдання (реферат, курсові і дипломні роботи, тощо) з окремих дисциплін виконуються в терміни, передбаче­ні навчальним планом вищого навчального закладу.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення і поглиб­лення знань та їх застосування при вирішенні комплексних фахових завдань.

Дипломні (кваліфікаційні) роботи виконуються на заверша­льному етапі навчання студентів.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових занять час.

Терміни з навчальної дисципліни "Оздоровча гімнастика"

Теорія і методика оздоровчої гімнастики

Гігієнічна гімнастика (Г.Г.) - це система найпростіших вправ, спрямована на забезпечення оптимального поточного стану організму людини. Може застосовуватися практично у всіх вікових періодах і при будь-якій підготовленості до фізичного навантаження.

Ранкова гімнастика - використовується в період переходу від пасивного стану (сну) до активної діяльності.

Вступна гімнастика, на відміну від ранкової зарядки (домашньої), виконується для безпосередньої підготовки до виконання навчальної або професійної діяльності перед її початком, як правило, біля свого робочого місця.

Фізкультпауза - основна форма проведення Г.Г. у режимі робочого дня.

Вечірня гімнастика - форма Г.Г., використовувана з метою підготовки до переходу до сну.

Ритмічна гімнастика (Р.Г.) - традиційний вид гімнастики оздоровчо-розвиваючої спрямованості, заснований на підпорядкуванні рухових дій і музичному супроводу.

Шейпінг -  у перекладі на укр.. означаючого «формування», «додання форми».

Класичний шейпінг - це система фізичних вправ, спрямована на фізичне вдосконалювання жіночого організму шляхом зміни співвідношення між окремими елементами складу тіла, поєднуване з підвищенням загальної рухової активності.

Шейпінг для вагітних жінок служить для підготовки жінок до родів, створює умови для безболісного протікання процесу й наступного відбудовного періоду.

Сінхро-Технологія представляє зручну можливість для сімейних занять одночасно декількох членів родини, хоча й по різних індивідуальних програмах.

Шейпінг-Про призначений для поглибленого фізичного вдосконалювання шляхом впливу не тільки на склад тіла, але й за допомогою постановки граціозної постави, навчання гарній ході, прийомам виразності поводження (пози, жести, міміка), підбора фасонів одягу, зачіски, макіяжу — з урахуванням індивідуальних особливостей фігури й зовнішності, психології людини.

Шейпінг-Терапія спрямована на реабілітацію людей, що мають фізичні недуги (остеохондроз, ожиріння), на досягнення фізичних і духовних кондицій для нормальної життєдіяльності.

Атлетична гімнастика (А.Г.) — це система гімнастичних вправ, спрямована на розвиток силових якостей і здатностей «ними користуватися». А.Г. — традиційний вид гімнастики оздоровчо-розвиваючої спрямованості, що сполучить силове тренування з різнобічною фізичною підготовкою, гармонійним розвитком і зміцненням здоров'я в цілому.

Атлетизм — напрямок у фізичному вдосконалюванні, що переслідує ціль досягнення високого рівня силового розвитку й високих результатів у силових вправах «спортивного типу».

Атлетична гімнастика - більше об'ємне поняття, що відбиває систему оздоровчо-розвиваючих впливів з метою зміцнення здоров'я людини й поліпшення його життєздатності.

Боді-Білдінг — система силових вправ, спрямованих на збільшення м'язових обсягів, формування рельєфної мускулатури й побудову гармонійно розвинутої фігури із пропорційною, але гіпертрофованою мускулатурою.

Пауерліфтинг — вид фізичних вправ, що розвивають максимальні силові можливості, що проявляються в трьох видах рухів — «силовому триборстві»: жимі штанги лежачи, присіданні зі штангою на плечах і в «тязі» штанги в положенні нахилу вперед.

Армрестлінг — силове єдиноборство на руках («хто кого перетягне»), — проводиться в положенні сидячи на стільці, хватом вільною рукою за спеціальну рукоятку. Боротьба проводиться однією й іншою рукою, тому борці повинні мати досить симетричний розвиток сили м'язів.

 Ізотон це система оздоровчої фізичної культури, мають своєю кінцевою метою поліпшення самопочуття, працездатності, «фізичного здоров'я», зовнішнього вигляду (форм тіла, складу тіла), соціальної, побутової й трудової активності чоловіків і жінок широкого вікового діапазону.

Оздоровча гімнастика ци-гун є важливим елементом східної народної медицини й розглядається як один з головних засобів зміцнення здоров'я й профілактики багатьох хвороб.

Даосизм - основи психофізичної регуляції.

Медитація - як розумова дія, спрямована на приведення психіки людини в стан поглибленої зосередженості, досягнення врівноваженості розуму й нереактивності психіки.

Ушу - одна з найвідоміших східних систем психофізичного вдосконалювання.

Йога - релігійно-філософська система, сповідання й проходження канонам якої повинне привести до з'єднання душі людини з абсолютною душею - Богом.

Година здоров'я — умовна назва часу, спеціально виділеного  для виконання різних видів вправ, обраних самостійно або за рекомендацією інструктора, учителі, викладача.

Вправа - це діяльність, доцільно організована на погоджених принципах і супідрядних правилах.

Статичні вправи - це прийняті й утримувані на снаряді різні пози й положення; прості й змішані упори й виси, а також різні стійки.

Повільні переміщення - це вправи силового характеру, пов'язані з повільним переходом з одного статичного положення в інше.

Махові вправи - найбільш представницька група рухів, пов'язана з обертаннями й прямолінійними переміщеннями на снарядах.

Стрибки - один з ефективних засобів основної гімнастики. Це - дії швидкісно-силового характеру, що мають кілька фаз: «відштовхування», безопорну (польотну) фазу, приземлення.

Безопорні стрибки ставляться: підскіки на місці на одній і двох ногах, стрибки на місці й з переміщеннями в сторони й обертаннями, а також додатковими рухами руками й тілом.

Опорні стрибки - з розбігу подолання перешкоди або їхніх серій послідовними відштовхуваннями ногами й руками й, як правило, обумовленим способом.

Танцювально-хореографічні вправи - строго задані рухи, подібні за формою з описаними вище вправами художньої гімнастики (без предметів), виконувані по історично сформованих класичних канонах в опори (гімнастичної стінки, хореографічного верстата).

Комплексно-комбіноване заняття - форма організації процесу психофізичного виховання оздоровчо-розвиваючої спрямованості за рахунок використання широкого кола засобів, що впливають на організм як на єдиний комплекс функціональних систем.

Раціональність - розумна обґрунтованість застосування різних засобів оздоровлення складається з адекватності самого засобу індивідуальним особливостям й вирішують конкретні завдання оздоровлення, оптимальності тривалості й частоти його використання й співвідношення з іншими засобами й заходами, позитивної тенденції динаміки показників (як критерію оцінки).

Керованість навантаження - один з найважливіших методичних принципів оздоровлення.

Погодженість відносної легкості й стимулюючих труднощів вправ — найважливіший принцип методичного забезпечення оздоровлення, тісно пов'язаний з попереднім.

Акробатичний рок-н-рол (АРР)  - являє собою певний синтез танцю й парних акробатичних вправ.

Фітнес - система оздоровчої гімнастики.