Терміни з навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності"

Загальнорозвиваючі вправи використовуються з метою загального гармонійного фізичного розвитку особи, вдосконалення її рухових і функціональних можливостей, підвищення працездатності, розвитку основних фізичних якостей.

Спеціальні вправи застосовуються переважно для розвитку фізичних якостей, потрібних у обраному виді спорту, а також з метою засвоєння технічних і тактичних прийомів.

Фізичний розвиток — процес морфологічного і функціонального розвитку організму людини, її фізичних якостей і здібностей, обумовлений внутрішніми фактами і умовами життя.

Фізичні якості — якості, що характеризують фізичний розвиток людини, її здатність до рухової діяльності.

Спорт -— багатогранне суспільне явище, складовий елемент культури суспільства, один із засобів і методів всебічного розвитку людини, зміцнення його здоров'я і підготовки до трудової і творчої діяльності, що складається з фізичних вправ і деяких інших видів діяльності, що мають характер змагань.

Самодіяльний масовий спорт - є складовою частиною фізичної культури і включає змагальну діяльність та підготовку до неї з врахуванням віку, стану здоров'я та рівня фізичного розвитку особи.

Спорту вищих досягнень - спортивна діяльність, пов'язана з певним видом спорту, яка має на меті шляхом поглибленої спеціалізації навчально-тренувального процесу досягти максимальних спортивних результатів.

Професійний спорт - є комерціалізованою різновидністю спорту, яка основним своїм завданням ставить отримання матеріальної вигоди від демонстрації високих спортивних досягнень.

Спортивне тренування — планований процес, який складається з навчання та вдосконалення спортивної техніки і тактики, розвитку фізичних, психічних і морально-вольових якостей.

Тренованість — стан організму, що характеризується певними мор­фологічними і функціональними змінами, що сталися в результаті тренувальної діяльності.

Спортивна форма — стан найвищого рівня тренованості спортсмена і його готовності досягти максимального для себе рівня спортивного результату.

Втома — стан організму, що виникає внаслідок функціональної активності і проявляється в тимчасовому зниженні працездатності.

Перенапруга — нестійкі, переважно разові, порушення в організмі, викликані невідповідністю між фізичним навантаженням і рівнем підготовки організму.

Перевтома — природне короткочасне зниження працездатності, викликане значними тренувальними або змагальними навантаженнями.

Перетренованість — стійке погіршення спортивної працездатності, нервово-психічного і фізичного стану спортсмена в результаті суттєвих недоліків в режимі і методиці тренувань.

Фізична реабілітація — система фізичних вправ, спрямована на від­новлення втрачених функцій організму чи окремих органів та на відновлення фізичних якостей.

Рекреація — відновлення і зміцнення здоров'я з використаннямфізичних вправ та оздоровчих сил природи (цілющі води, гірське повітря, сонячне проміння тощо).

Професія — це своєрідна сукупність умінь, навичок, видів діяльності, особистих захоплень та зацікавлень людини, що служить джерелом заробітку, сприяє виявленню творчих здіб­ностей і реалізації власних та суспільних устремлінь.

Спеціальність — це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина дося­гла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстер­ності й набула необхідного досвіду.

Спеціалізація — це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок.

Урок — є основною формою реалізації завдань фізичного виховання школярів.

Болонський процес є головним інтеграційним явищем у Єв­ропейській освіті. Він сформувався, зокрема, як реакція освітніх закладів та органів державного управління освітою країн Євро­пи на зниження рівня конкурентоспроможності випускників європейських ВНЗ у порівнянні з випускниками вузів США.

КМСОНП (кредитно-модульна система організації навчального процесу) сприяє індивідуалізації процесу навчання, мобі­льності студентів і викладачів, уможливлює їх навчання (пра­цю) в різних ВНЗ Європи.

Модуль - система навчальних елементів, що поєднана відповідністю певному навчальному об'єкту.

Метод — це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирі­шенню конкретної задачі.

Теорія — система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку).

Природний педагогічний експеримент характеризується непо­мітними для досліджуваних змінами звичайних умов навчання і виховання.

Модельний експеримент характеризується значними зміна­ми типових умов фізичного виховання, які дають можливість ізолювати явища, що вивчаються, від сторонніх впливів.

Прямий експеримент є найпростішим різновидом педагогіч­ного експерименту, коли в експериментальних і контрольних групах після проведених серій занять визначають результатив­ність чинників, які вивчались.

Перехресний експеримент має більш складну побудову, яку схематично можна виразити таким чином:

Етап	Група А	Група Б
Перший експеримент	1 експериментальний чинник	2 експериментальний чинник
Другий експеримент	2 експериментальний чинник	1 експериментальний чинник

Хронометрування і хронографування застосовують для визна­чення часу, використаного на виконання яких-небудь дій і його графічне зображення, яке реєструється за допомогою різних приладів (секундомірів, хроноскопів, хронографів) і відобра­жається у спеціальних протоколах хронометрування.

Стенографування і магнітофонний запис застосовується для до­кументальної фіксації повного або часткового словесного змісту заняття.

Контрольні випробовування (контрольні вправи) допомагають виявити рівень розвитку окремих рухових якостей, а також їх зміни під впливом навчально-виховного процесу.

Реєстрація техніки виконання фізичних вправ дає можливість аналізувати і оцінювати виконання фізичних вправ за допомо­гою спеціальних приладів і пристроїв.

Координатографія застосовується для вивчення техніки виконання вправ на основі механічного запису траєкторії польоту.

Динамометрія і динамографія використовуються для вимірю­вання і фіксування зусиль при виконанні фізичних вправ за допомогою динамометрів і динамографів.

Тензографія і пневмографія дають можливість реєструвати тиск тіла (або його частин) на опорну поверхню в процесі вправи.

Спідографія дає можливість отримати і зареєструвати величи­ну швидкості переміщення піддослідного (інколи приладу) і хара­ктер її зміни за допомогою спеціального приладу — спідографу.

Дистанціметрія використовується для вимірювання довжини дистанції, яку долають при виконанні фізичних вправ, перева­жно циклічних.

Тредбан (спеціальна стрічка, що рухається й імітує бігову доріжку) — призначений для створення сприятливих умов ви­вчення реакції організму на біг з різною швидкістю, а також для вивчення деяких компонентів руху бігуна.

Темпометрія — підрахунок і запис частоти, кількості рухів за одиницю часу (використовується спеціальний прилад — тепінг-тест апарат).

Телеметричні дослідження техніки рухів дають можливість ре­єструвати показники розвитку фізичних якостей або техніки рухів.

Кімоциклографія дає можливість виконувати зйомки рухів точок на плівку, яка безперервно рухається.

Кінематографічний метод — при допомозі кінозйомок можна отримати низку кінограм, які змінюються через одинакові про­міжки часу.

Кіноциклографія — при допомозі проектора з кіноплівки на папір переносяться послідовні положення точок тіла.

Фотографування дає можливість отримати фотографії оди­ничної пози в нерухомому положенні в момент руху, а також траєкторії точки тіла, що світиться за час руху.

Хронофотографування дає можливість виконати ряд фотогра­фій руху через одинакові проміжки часу на нерухому пластин­ку або плівку.

Циклографія характеризується тим, що з її допомогою отри­мують ряд фотографій точок тіла, що світяться, з великою час­тотою на нерухому пластинку або плівку.

Анкетування це, по суті, бесіда у письмовій формі для отри­мання відповідей від опитуваних на попередньо підготовлені запитання, які відображають завдання дослідження.

Тренер — одна з найважливіших фігур в спорті, без якого годі уявити собі сучасну спортивну діяльність.

Професійна майстерність тренера є синтезом його постійно зростаючих професійних знань та умінь, організаційних здіб­ностей і особистих якостей.

Загальнотеоретична підготовка - комплекс ди­сциплін, які формують світоглядний рівень фахівця, включаю­чи знання з історичних, філософсько-правових, соціальних, медико-біологічних, спортивно-педагогічних галузей.

Спеціальна теоретична підготовленість - знання з історії, теорії, методики, організації і педагогіки спорту, гли­бокі знання систем підготовки спортсменів і умов реалізації спортивного результату.

Організаційні здібності тренера на будь-якому рівні спортив­ної підготовки є абсолютно необхідним. Тренер є організато­ром процесу спортивної підготовки і саме через організацію процесу він

Ефективність праці тренера залежить від економічного, со­ціального, організаційного, наукового, ситуаційного та інших факторів.

Відбір — це форма залучення до занять спортом із врахуван­ням певних передумов: віку, наявності конкретних антропометрич­них даних, заданого рівня розвитку фізичних якостей і здібнос­тей, рис характеру, націленості на спортивне вдосконалення.

Підбір - персональна форма комплектації або доукомп­лектації спортивних команд, особливо з ігрових видів спорту.

Відсів є явищем природнім і закономір­ним.

Багаторічне планування здійснюється у вигляді чотирьохрічного (олімпійського) циклу.

Підготовка до змагань - найвідповідальніший етап у роботі тренера.

Пік спортивної форми проявляється в індивідуальній готов­ності окремого спортсмена до найвищого для себе спортивного результату.

Найвища майстерність тренера проявляється не тоді, коли ко­манда готова до одного матчу, а коли в ході серії матчів вона демонструє високу спортивну майстерність.

Регулювання психічного стану спортсмена є одним із найсклад­ніших моментів тренерської праці, значення якого зростає із на­ближенням до основних змагань (фіналів).

Виховання спортсмена в широкому розумінні цього слова, є по суті найголовнішою функцією тренера й здійснюється специфіч­ними засобами спорту.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми і обсяг проведення навчальних занять, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і під­сумкового контролю.

Робоча навчальна програма містить виклад конкретного змі­сту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчен­ня та обсяг, визначає форми і засоби підсумкового контролю.

Індивідуальний навчальний план студента складається на під­ставі робочого навчального плану і включає всі нормативні на­вчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисцип­лін.

Лекція є основною формою навчального заняття у ВНЗ й призначається для викладу та засвоєння теоретичного матеріа­лу.

Лабораторне заняття є формою навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача проводить експери­менти (досліди) з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває нави­чок роботи з лабораторним устаткуванням, вимірювальною апа­ратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень.

Практичне заняття є формою навчального заняття, при яко­му викладач організовує розгляд студентам окремих теоретич­них положень навчальної дисципліни та формує вміння і нави­чки їх практичного застосування шляхом виконання студентом відповідних індивідуальних завдань.

Семінарське заняття є формою навчального заняття в акаде­мічній групі, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів (реферати).

Консультація є навчальним заняттям під час якого студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання, пояс­нення певних теоретичних положень або аспектів їх практич­ного застосування.

Індивідуальні завдання (реферат, курсові і дипломні роботи, тощо) з окремих дисциплін виконуються в терміни, передбаче­ні навчальним планом вищого навчального закладу.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення і поглиб­лення знань та їх застосування при вирішенні комплексних фахових завдань.

Дипломні (кваліфікаційні) роботи виконуються на заверша­льному етапі навчання студентів.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових занять час.