Терміни з інклюзивної освіти

Пазл-глосарій

Адаптація – пристосування  дитини до існуючих в суспільстві вимог і критерій оцінки за рахунок присвоєння норм і цінностей даного суспільства.

Адаптивне плавання – навчання плаванню осіб з обмеженими можливостями (інвалідів), вдосконалення рухових здібностей і плавальної підготовленості, що дозволяють в якійсь мірі компенсувати втрачені рухові функції.

Алалія (грец. α - без і λαλια - розмова) – відсутність або недорозвиток мовлення, спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці.

Артпедагогіка – особливий напрямок в педагогіці, за допомогою якого навчання, розвиток та виховання особистості дитини відбувається на основі мистецтва під час викладання будь-якої дисципліни.

Асистенти педагогічних працівників – однією з передумов забез печення якісної освіти для всіх учнів (слухачів) ДНЗ є забезпечення асистентів педагогічних працівників. Станом на вересень 2011 року Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України розробило відпо відні нормативно правові документи, які регламентують роботу асис тентів педагогів. Асистенти педагогів відносяться до категорії педаго гічних працівників і допомагають педагогам при плануванні навчального процесу, підготовці навчальних матеріалів, наданні індивідуальної допомоги учням (слухачам), які її потребують. Асистенти педагогічних працівників входять у штатний розклад ДНЗ.

Аутизм – важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції, занурення в себе.

Афазія (грец. αφασια - оніміння, від α - без і φασις - висловлення) – розлад мовлення, який може виникнути внаслідок локального ураження кори головного мозку, що асоціюється з відповідною мовною діяльністю. Є симптомом деяких хвороб.

Афонія (грец. αφωνια - німота, заніміння) – втрата звучності голосу при збереженні шепітної мови.

Безбар’єрне середовище – середовище, яке пристосоване для вільного пересування людей з функціональними обмеженнями через медичні,вікові, інші причини.

Брадилалія (від грец. bradys - повільний, lalia - мовлення) – патологічно уповільнений темп мовлення.

Вміння – готовність людини ефективно виконувати дії (або діяльність) відповідно до мети і умов, за яких необхідно діяти; основою вмінь є знання; розрізняють розумові, практичні, часкові, загальні та узагальнені вміння.

Гіперактивні діти – це діти, поведінка яких характеризується неуважністю, надмірною активністю та імпульсивністю, що проявляються в різних ситуаціях і зумовлюють стійку соціальну чи шкільну дезадаптацію.

Гіперактивність – стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад. Гіперактивність частіше зустрічається у дітей і підлітків.

Гіперактивність, або гіперкінетичний синдром, – нейропсихіатричний розлад, «вбудований» у темперамент дитини.

Групи ризику  - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труд­нощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

Дельфінотерапія – спілкування з дельфінами, яке дозволяє поліпшити психоемоційний стан людини і зняти психологічну напругу.

Демонізація – це такий прийом, коли про будь яку людину або щось повідомляють виключно негативну інформацію, тобто її фільтрують таким чином, щоби представити їх у найбільш невигідному вигляді.

Дефект розвитку – психічна або фізична вада, що викликає порушення нормального розвитку дитини. Основні види – вади зору (сліпота), слуху (глухота, туговухість), розуму (олігофренія), мовлення, опорно-рухового апарату

Дефектолог – спеціаліст з повною вищою освітою  за спеціальністю дефектологія - за напрямами: олігофренопедагогіка ,тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія.

Дефектологія – наука, що вивчає закономірності й особливості розвитку дітей з фізичними та психічними вадами та питання їхнього навчання й виховання.

Логопед – фахівець широкого профілю, який працює з усіма видами мовних порушень.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи.

Дисграфія (від грец. dis - префікс, що означає розлад, γραφειν - пишу) – нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту. 

Дискримінація – навмисне обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за їхньою расовою або національною прина лежністю, політичними або релігійними переконаннями, статтю тощо.

Дискримінація за ознакою інвалідності – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів означає будь яке розрізнення, виключення чи обмеження із причини інвалідності, метою або результатом якого є при меншення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь якій іншій сфері.

Дислалія, недорікуватість – розлад мови, який проявляється у порушенні вимови звуків.

Дислексія – нездатність оволодіти навичками читання текстів.

Дитина-інвалід – особа віком до 18 років зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

Дитячий церебральний параліч – є узагальнюючим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла.

Діти з особливими освітніми потребами – поняття, яке широко охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми, йдеться про дітей із особливостями психофізичного розвитку, обдарованих, а також дітей із соціально вразливих груп (вихованців дитячих будинків та ін.).

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку – діти, які мають зумовлені природженими чи набутими розладами відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку.

Емпатія (від греч. empatheia - співпереживання) – емоційна чуйність людини на переживання іншого.

Емпатія - (співпереживання) - збагнення емоційних станів іншої людини, здатність емоційно відгукуватися на переживання інших людей.

Загальний недорозвиток  мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.

Заїкання – вада мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук.

Затримка психічного розвитку – це поняття, яке говорить  про   сповільнення  темпу психічного розвитку, яке частіше виявляється під час вступу до школи і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкою перенасичення в інтелектуальній діяльності.  

Затримка психічного розвитку  –  це порушення нормального темпу психічного  розвитку, в результаті  чого дитина  шкільного віку залишається  в колі дошкільних ігрових інтересів. 

Здібності – індивідуально-психологічні особливості як суб’єктивна умова успішного виконання визначеного типу діяльності.Здібності не зводяться до знань, умінь та навичок індивіда,їх проявами є швидкість,глибина,легкість і міцність оволодіння засобами та прийомами діяльності,формуються на основі задатків.

Знання – це відображення дійсності, сукупність відомостей про неї, форма духовного оволодіння дійсністю, інформація.

Інвалід – особа, частково або повністю нездатна виконувати певні дії, втратила працездатність остаточно чи на тривалий час.

Інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму,зумовленим захворюванням, травмою(її наслідками) або вродженими розладами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження життєдіяльності.

Інвалідність – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів означає результат взаємодії, яка відбувається між людьми з порушення ми здоров’я та бар’єрами, які існують у середовищі та у стосунках з інши ми людьми, що заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Інвалідність – втрата особою фізичної чи розумової спроможності, що виникла внаслідок хронічного захворювання, травми чи патологічного стану.

Інвалідність – передбачає втрату або дефіцит фізичної чи розумової спроможності.

Індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів,термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку  і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності,визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Індивідуальний навчальний план – документ, який містить детальну інформацію про дитину, її сильні та слабкі сторони, навчальні та спеціальні послуги, які вона має отримувати.

 Індивідуальний навчальний план (ІНП) –   письмовий план, який розробляється командою педагогів і містить короткотермінові та довготермінові цілі, що відображають і враховують попередньо оцінені потреби і здібності дитини.

Інклюзивна освіта – відповідно до Саламанкської декларації та Рамок дій, затверджених ООН у червні 1994 р., «…освітні системи і навчальні програми повинні враховувати широку різноманітність характеристик і потреб», а «учні зі спеціальними навчальними потребами повинні мати доступ до звичайних навчальних закладів, які забезпечу ють особистісно зорієнтований підхід і тим самим потреби учнів».

Інклюзивна освіта – система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та їхнього права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовуючи наявні ресурси, залучаючи батьків, співпрацюючи з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

 Інклюзивна школа – модель закладу освіти,який забезпечує інклюзивну освіту  як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани,фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей,створює позитивний клімату шкільному середовищі.

Інклюзивний навчальний заклад – відповідно до Саламанкської декларації та Рамок дій8 , затверджених ООН у червні 1994 р., інклюзивний навчальний заклад – це заклад, який «забезпечує якісну освіту для всіх учнів, у тому числі й учнів з важкими порушеннями розвитку», забез печуючи при цьому «необхідну додаткову підтримку» для цих учнів.

Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в загальноосвітніх школах; водночас усі учні мають можливість отримати досвід, знання, що сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Інклюзія (від лат. іnclusion – включення, введення, приєднання) – політика і процес, що передбачає отримання рівних можливостей у навчанні та соціальному житті для всіх дітей, що передбачає створення таких умов, за яких «особливі» діти не відділяються від інших.

Інклюзія – це політика й процес, який передбачає отримання більших можливостей в навчанні та соціальному житті для всіх дітей( з особливими потребами та  інших дітей).

Інтеграція   - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.

Іпотерапія – це спілкування з кіньми і верхова їзда.

Кабінет психологічного розвантаження – вдосконалений варіант кімнати відпочинку, в якій створені оптимальні умови для швидкого і ефективного зняття емоційного перенапруження, відновлення працездатності, проведення психотерапевтичних та психогігієнічних заходів.

Компенсація – відновлення недорозвинутих чи порушених психофізичних функцій шляхом використання збережених чи перебудови частково порушених функцій.

Конвенція –  міжнародний договір або угода про якесь конкретне питання між двома чи більшою кількістю країн (також можуть викорис товуватись терміни «протокол», «пакт»). Після прийняття конвенції роз робляються міжнародні норми та стандарти. У цьому випадку країни, що підписали та ратифікували конвенцію, повинні дотримуватися цих норм і стандартів. Конвенції мають більшу силу, ніж декларації, тому, що вони стають обов’язковими до виконання урядами країн, які їх підписали та ратифікували.

Корекція (від лат. сorrectio –поліпшення, виправлення) – сукупність психолого-педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особи.

Логопед – спеціаліст, який має повну вищу освіту за спеціальністю «Логопедія». Здійснює навчально-корекційну, компенсаторну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають  мовленнєві порушення.

Люди/діти з інвалідністю – дорослі або діти, які мають тривалі фізичні, розумові, ментальні або сенсорні порушення, що при взаємодії з різними бар’єрами можуть перешкоджати повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Мейнстримінг – розглядається як стратегія, за якої учні з особливими потребами, спілкуються з однолітками на святах, у рамках різних програм дозвілля але при цьому можуть навіть навчатися в різних школах. 

Методи навчання – спосіб досягнення навчальної мети, зокрема, послідовних  взаємопов’язаних дій вчителя й учнів, які забезпечують засвоєння змісту освіти, формується світогляд учня, розвиваються його здібності.

Мнемоніка (грец. τα μνημονιχα — мистецтво запам’ятовування) (мнемотехніка) – сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення штучних асоціацій.

Мова – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів включає мовленнєві й жестові мови та інші форми не мовленнєвих мов.

Мотивація – система мотивів або стимулів,яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Мотивами можуть виступати уявлення й ідеї, почуття й переживання,що виражають матеріальні й духовні потреби людини. Одна й та сама діяльність може здійснюватись за різних мотивів.

Мультидисциплінарна команда – співпраця фахівців різних спеціальностей з метою обміну інформацією і досвідом для створення нових і вдосконалених методів вирішення проблем та планування навчальної діяльності учнів з особливими потребами.

Навички – дії,складові частини яких у процесі багаторазового повторення стають автоматичними. Навички характеризуються високим ступенем засвоєння і відсутністю по елементної свідомої регуляції та контролю.

Навчальний результат – це загальне  твердження,яке визначає,  що учень зможе виконувати(видима діяльність або поведінка) наприкінці навчання. Формування навчального результату називають « компетенціями « і «навичками».

Навчання вдома – засвоєння загальноосвітніх навчальних програм особою, яка за станом здоров’я тимчасово або постійно не відвідує навчальний заклад, коли навчання здійснюється вдома педагогічними працівниками відповідних навчальних закладів, у тому числі з використанням дистанційних засобів навчання.

Навчання –  процес здобуття знань,навичок і установок для певного виду діяльності організованим способом.

Ненаправлена анімалотерапія є взаємодія з тваринами в домашніх умовах. Вона здійснюється без усвідомлення або цілеспрямованого розуміння їх терапевтичного значення.

Обдарована дитина – дитина, наділена задатками і здібностями, які за сприятливих умов дають їй змогу досягти значних успіхів у певному виді діяльності.

Обдарована дитина  – дитина, яка володіє комплексом задатків і здібностей, які, за сприятливих умов, дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності.

Педагогіка Монтессорі – система педагогічного виховання, запропонована в першій половині XX століття італійським педагогом, ученим і мислителлем Марією Монтессорі.

Педагогічні працівники – до педагогічних працівників професійно технічних навчальних закладів та установ професійно технічної освіти належать викладачі, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники профе сійно технічних навчальних закладів та інші працівники, які беруть безпосередню участь у навчально виховній роботі (ст. 45, розділ VIII «Педагогічні працівники» Закону України «Про професійно технічну освіту»).

Підхід, що базується на правах людини (rights based approach) – підхід, який поєднує права людини та соціальну активність для забезпе чення справедливості і свободи.

Психологічна адаптація – система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до наявних у суспільстві вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного суспільства.

Психологічна підтримка – система соціально-психологічних, психолого-педагогічних засобів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар’єри.

Психолого-педагогічний супровід – система діяльності практичного психолога та спеціального педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню дитиною знань, умінь і навичок, її успішній адаптації, реабілітації, становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, інтеграції в соціум.

Психологопедагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та  спеціального педагога, спрямованого на створення комплексної системи  клініко - психологічних, психологічно-педагогічних і психотерапевтичних умов , що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок,успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи,нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум.

Психотерапевтична функція – спілкування з тваринами в чому сприяє гармонізації їх міжособистісних відносин.

Ратифікація – затвердження вищим органом державної влади міжнародного договору. Ратифікація Україною Конвенції ООН про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї9 зобов’язує державу ви конувати основні положення цього міжнародного документа (стаття 4 конвенції).

Реабілітаційна установа – заклад чи відділення,структурні підрозділи,незалежно від форм власності, що здійснюють реабілітацію інвалідів і дітей –інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.

Реабілітаційні послуги  -  послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного ,інтелектуального,психічного і соціального рівня життєдіяльності  особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

Реабілітація – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усунення обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство.

Реабілітація – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів,спрямованих на надання особам допомоги у відновленні  та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності,трудової адаптації та інтеграції в суспільство.

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату.

Розумне пристосування – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і відповідних модифікацій і корективів, що не є надмірними та невиправданими, з метою забезпечення особам з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод нарівні з іншими.

Розумово відсталі діти – це діти, у яких в результаті органічних уражень головного мозку спостерігається порушення нормального розвитку психічних,  особливо вищих пізнавальних, процесів ,  труднощів формування інтересів і соціальної мотивації діяльності. 
У багатьох розумово відсталих дітей спостерігаються порушення у фізичному розвитку: дисплазії , деформації форми черепа і розмірів кінцівок,порушення загальної, дрібної і артикуляційної моторики, труднощі формування рухових автоматизмів . 

Сенсорика (від лат. sensus, «сприйняття») – категорія, що описує безпосереднє сприйняття відчуттів, зовнішніх впливів.

Сенсорна інтеграція – це процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх почуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або пропріоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованої діяльності.

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (скорочено СДУГ   ) – неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.

Соціалізація – процес становлення особистості,поступове засвоєння нею вимог суспільства , придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини  із суспільством.

Соціальна допомога – система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування, спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо.

Соціальне партнерство – такий тип і система відносин між робо тодавцями та ДНЗ, за яких у рамках соціальної згоди забезпечується узгодження їх найважливіших соціально трудових інтересів.

Спеціальна освіта – дошкільна, загальна середня, професійно-технічна та вища освіта, для отримання якої особам з особливостями психофізичного розвитку створюють спеціальні умови.

Спеціальна освіта – дошкільна, загальна, середня, професійно-технічна та вища освіта,для отримання якої  особам з особливими психофізичними розвитку створюють спеціальні умови.

Спеціальний навчальний заклад – заклад, створений для навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку.

Спеціальний навчальний підрозділ – структурний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу, створений для навчання осіб з фізичними  та /або розумовими порушеннями, з метою надання спеціальних освітніх послуг , у закладах за місцем проживання  осіб.

Спеціальні навчальний заклад – навчальний заклад ,створений для навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку( школа, школа- інтернат,спеціальний навчально-виховний комплекс, об’єднання, навчально-реабілітаційний центр).

Спеціальні умови для отримання освіти – умови навчання, у тому числі спеціальні програми та методи освіти, індивідуальні технічні навчальні засоби, підручники, навчальні посібники, а також педагогічні, медичні, соціальні та інші послуги, без яких засвоєння загальноосвітніх та професійних навчальних програм особами з особливостями психофізичного розвитку неможливе або значно утруднене.

Спеціальні умови для отримання освіти – умови навчання, в тому числі спеціальні програми та методи освіти, індивідуальні технічні навчальні засоби, підручники,навчальні посібники, а також педагогічні, медичні, соціальні та інші послуги, без яких неможливо або ускладнено засвоєння загальноосвітніх та професійних навчальних програм особам з особливостями психофізичного розвитку.

Спілкування – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів включає використання мов, текстів, абетки Брайля, тактильного спілку вання, великого шрифту, доступних мультимедійних засобів так само, як і друкованих матеріалів, аудіозасобів, звичайної мови, читців, а також підсилювальних та альтернативних методів, способів і форматів спілку вання, зокрема доступної інформаційно комунікаційної технології.

Спрямована анімалотерапія являє собою цілеспрямоване використання тварин і їх символів. Це використання здійснюється за спеціально розробленим терапевтичним програмам.

Тахілалія (від грец. tachus - швидкий, lalia - мовлення) – патологічно прискорений темп мовлення.

Універсальний дизайн – відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів означає дизайн предметів, обстановки, програм і послуг, по кликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціальної конструкції. «Універсальний дизайн» не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю, де це необхідно.

Факультативний протокол – окремий документ, який містить додаткову інформацію, яка не увійшла в текст конвенції.

Фелінотерапія являє собою терапевтичний вплив кішок.

Фонд Terre des hommes (Terre des hommes Foundation) – неурядова організація, що надає допомогу у гарячих точках.