Терміни з навчальної дисципліни "ТМФВ"

Теорія і методика фізичного виховання

Дисципліна ТМФВ озброює спеціалістів знаннями і уміннями, які необхідні в практичній діяльності для реалізації поставлених задач.

Об’єкт – це той або інший педагогічний фактор (система фізичних вправ, методика навчання і т.п.).

Суб’єкт -  це людина, її реакція на виконання фізичних вправ.

Теорія фізичного виховання – вивчає загальні закономірності фізичних вправ як педагогічного процесу.

Методика фізичного виховання – це опис конкретних дій керівника фізичного виховання та учня.

Фізична культура – це сукупність досягнень суспільства у справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціле направленого фізичного удосконалення людини.

Фізичне виховання – це педагогічний процес,  який направлений на удосконалення морфологічних, моральних і вольових проявів людини, озброєння її знаннями, уміннями і навичками для досягнення кращих результатів у праці.

Фізичний розвиток – це природний процес поступового становлення і зміцнення форм і функцій організму людини.

Рухова активність людини передбачає виконання окремих рухів, рухових дій та цілісної рухової діяльності.

Рух – це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або його окремих частин. Розрізняють вроджені і довільні рухи.

Рухова дія – це певна цілеспрямована система рухів. Сформована для вирішення конкретного рухового завдання.

Рухова діяльність – це поєднання декількох специфічних рухових дій.

Зміст фізичної вправи – це процеси, які відбуваються в організмі людини під час виконання вправи. (Н-д, збільшення легеневої вентиляції).

Форма фізичної вправи – це зовнішня структура, яка характеризується  просторовими, часовими та силовими параметрами руху.

Ті способи виконання фізичних вправ за допомогою яких рухова задача вирішується з відносно більшою ефективністю називається технікою фізичних вправ.

Основа техніки – це необхідний склад рухів, узгоджених|погоджених| в часі і просторі|простір-час| необхідних для вирішення рухового завдання|задачі| певним способом.

Визначальна ланка техніки – це найбільш важлива|поважна|, раціональна частина|частка| даного способу виконання рухового завдання|задачі|.

 Деталі техніки – це  другорядні особливості рухи, що не порушують його основного механізму.

Під "принципами" в теорії фізичного виховання розуміються найбільш загальні|спільні| теоретичні положення|становища|, що об'єктивно відображають|відбивають| суть|сутність| і фундаментальні за­кономірності| навчання|вчення|, виховання і всебічного розвитку| особистості.

Методичні принципи  відображають|відображують| закономірності освітньо-виховного   процесу в процесі занять фізичними вправами.

Дидактичні принципи відображають|відбивають| специфічні за­кономірності| побудови|шикування| навчально-виховного процес­у|.

Метод навчання — це спосіб викладання вчителем і засвоєння учнем учбового матеріалу.

Методичний прийом – це спосіб реалізації методу у відповідності з конкретним завданням навчання.

Спеціальну систему методів і методичних прийомів навчання, іноді і форм організації занять, створену для вивчення конкретної рухової дії (або рухових дій) певним складом що займаються, прийнято називати методикою навчання.

Навчальні програми – це державний документ, який розробляється на основі наукових даних та практичного досвіду роботи, з урахуванням соціальних вимог до рівня здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості населення України.

Базові програми визначають мінімальний рівень фізкультурної освіти. Яку держава зобов’язується забезпечити всім дітям, учням, студентам і військовослужбовцям незалежно від типу і форм власності навчально-виховного закладу, в якому вони навчаються, регіону проживання, національності, індивідуальних особливостей.

Робочі програми розробляються на основі базових. Її зміст визначається викладачами конкретного навчального закладу. При їх розробці враховуються місцеві кліматичні й екологічні умови, традиції і матеріально база закладу, спеціалізація викладачів, інтересу учнів, рівня підготовки, кількості годин.

Зміст уроків фізичної культури – не тільки набір фізичних вправ, але і прищеплення гігієнічних навичок, навчання їх раціонально будувати режим праці і відпочинку, правильно дихати, загартовуватись і багато іншого, що стосується здо­рового способу життя.

Позакласна робота - це система організованих занять фізичними вправами, що проводяться школою з учнями в позаурочний час.

Дні здоров'я – це комплексні заходи, які вимагають взаємозв'язку засобів фізичного виховання з іншими учбовими предметами і реалізації ідеї гармонії тіла і духу.

Планування фізичного виховання – це попередня розробка і визначення на майбутню діяльність цільових установок і завдань, зміст, методики, форм організації і методів учбово-виховного процесу з конкретним контин­гентом що займаються.

Перспективне планування – це планування на довгий термін (наприклад, в загальноосвітній школі на декілька років з розподілом програмного матеріалу по роках навчання).

Поточне планування охоплює етапи роботи, наприклад, в загальноосвітній школі – це планування на учбову чет­верть.

Оперативне планування здійснюється на найближчий час, на майбутнє заняття.

Метод    спостереження – навмисне  сприйняття вчителем різних дій учнів з метою їх оцінювання.

Метод опитування — пояснення, бесіда, опис вправ, аналіз і оцінка і так далі.

Індивідуальний спосіб опитування – виклик учнів для відповіді на оцінку у присутності своїх однолітків або наодинці з вчителем.

Фронтальний спосіб опитування – збігла перевірка знань порівняно великої кількості учнів. Відповіді короткі, лаконічні, привчаючи дітей швидко мислити, узагальнювати і систематизувати учбовий матеріал

Груповий спосіб опитування – в одній групі опит, а інші займаються руховою діяльністю. Може бути як індивідуально, так і фронтально.

Метод вправ (практичний метод) – для перевірки і оцінки рухових, організаторських умінь і навиків, виконання домашнього завдання, розвитку фізичних якостей з використанням індивідуального, фронтального і групового способів організації дітей. Велике значення має метод змагання.                   

Комплексний метод – це поєднання перевірки знань з руховими уміннями і навиками, розвитком фізичних якостей.

Попередній контроль проводиться зазвичай на початку навчального року (учбової чверті, семестру). Він призначений для вивчення складу тих, що займаються (стан здоров'я, фізична підготовленість, спортивна кваліфікація) і визначення готовності що вчаться до майбутніх занять (до засвоєння нового учбового матеріалу або виконання нормативних вимог учбової програми).

Оперативний контроль призначений для визначення сроч­ного тренувального ефекту в рамках одного учбового заняття (уроку) з метою доцільного чергування навантаження і відпочинку.

Поточний контроль проводиться для визначення реакції орга­нізму учнів на навантаження після заняття. З його допомогою визначають час відновлення працездатності учнів після різних (по величині, спрямованості) фізичних навантажень.

Етапний контроль служить для отримання інформації про кумулятивном (сумарному) тренувальному ефекті, отриманому впродовж однієї учбової чверті або семестру.

Підсумковий контроль проводиться в кінці навчального року для визначення успішності виконання річного плану-графіка учбового процесу, ступеня вирішення поставлених завдань, вияв­лення позитивних і негативних сторін процесу фізи­чного виховання і його складових.

Загальна витривалість як рухова якість людини – це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.

Гнучкість як рухова якість людини – це її здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою.

Спритність – це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.

Прудкість – це здатність людини якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал).

Силу людини можна визначити як його здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язової напруги.

Швидкість – здатність людини здійснювати рухові дії з міні­мальної для даних умов витратою часу.